Мріяв після війни поїхати в Крим: вінничани проводжають в останню дорогу 56-річного Героя-кулеметника

Сьогодні 10:28

29 вересня у Вінниці прощаються з воїном-добровольцем Володимиром Зінченком (позивний «Зін»). Кулеметник загинув на Донецькому напрямку ще у 2024 році.

Про це інформує ВІТА ТБ посилаючись на Вінницьку міську раду.

Звістка про повномасштабне російське вторгнення застала вінничанина за кордоном, де він працював у будівельній сфері. Рішення повернутись і стати на захист України чоловік ухвалив свідомо. У лютому 2024 року долучився до лав 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони, — йдеться у повідомленні.

На війні Володимир служив кулеметником у 169-му окремому батальйоні територіальної оборони та воював на Донецькому напрямку. Останній бій він прийняв 13 листопада 2024 року біля села Старомайорське Волноваського району. Йому назавжди залишилося 56 років.

Названий брат загиблого, полковник медичної служби Сергій Стецюра, розповідає: побратими відзначали дисциплінованість, відповідальність, стійкість і мужність Володимира. За його словами, на війні таку характеристику заслужити непросто, адже за кожним словом стоїть визнання справжньої хоробрості та самовіддачі.

Володимир любив Україну усім серцем – беззастережно та безумовно. Його командир відгукувався про нього з глибокою повагою, наголошуючи, що Володимир служив і загинув як Герой. Він не встиг отримати нагород, хоча заслужив на багато з них. Але передусім він був воїном, який віддав життя за Україну. І тепер, після тривалого й важкого очікування, ми нарешті зможемо гідно поховати його на рідній землі, — каже Сергій Стецюра.

Майстер, якого знали й за кордоном

Володимир Зінченко народився 9 вересня 1968 року у Вінниці. Після школи здобув будівельну освіту в професійно-технічному училищі №5. Усе цивільне життя він працював майстром-облицювальником і створював затишок в оселях — його роботу добре знали як в Україні, так і далеко за її межами.

Рано залишившись повним сиротою, Володимир роками працював на чужині, проте навіть думки не мав залишитися там назавжди. Повернувся в Україну для захисту держави. Володимир щиро вірив у перемогу та мав велику мрію: відразу після війни поїхати вдвох зі мною у наш Крим, щоб нарешті відпочити і змити весь тягар у хвилях Чорного моря, — ділиться спогадами Сергій.