50 імен на шкільних стелах: Вінниця вшанувала полеглих випускників ліцеїв №9, №12, №18 і №34
У Вінниці відкрили ще чотири меморіали на честь випускників, які захищали Україну в роки АТО та повномасштабної війни. Пам'ятні знаки з'явилися в ліцеях №9, №12, №18 та №34 — у школах, де минули дитинство та юність Героїв.
Про це 1 жовтня інформує ВІТА ТБ посилаючись на Вінницьку міську раду.
На стелах закарбували 12 імен у ліцеї №9, 18 – у ліцеї №12, 11 – у ліцеї №18 та дев'ять – у ліцеї №34, — йдеться у повідомленні.
Загалом нові меморіали зберегли пам'ять про 50 випускників вінницьких шкіл.
Ліцей №9: «Вчителі пам'ятають кожного»
У ліцеї №9 учителі пам'ятають загиблих випускників ще дітьми. Виконувачка обов'язків директорки Наталія Мельник називає школу сім'єю: тут навчаються покоління родин, а вчителі знають кожного учня.
Я вчила багатьох із них, тому в пам'яті залишилися їхні образи. Ще коли вони були дітьми, коли сиділи за партами, коли приходили в школу радісними, веселими. Зараз, на жаль, вони янголи. Ми повинні пам'ятати про них щодня, — каже Наталія Мельник.
Школа підтримує зв'язок із родинами загиблих. За словами керівниці, пам'ять про випускників важлива й для теперішніх учнів: вони мають знати, кому завдячують можливістю жити та навчатися у своїй країні.
Серед дванадцяти імен на стелі — Володимир Любуня. Його батько Василь розповідає, що на початку повномасштабного вторгнення син у 18 років пішов захищати Україну й хотів потрапити до батька в розвідку.
Спочатку Володимир стояв на блокпостах, згодом пройшов відбір до «Азову» й воював у Бахмуті, а пізніше перевівся до батальйону «Донбас». Останній бій він прийняв біля Тернів: майже добу військові стримували штурм позиції, аж поки міна не влучила просто в окоп, забравши життя трьох захисників. Володимирові було лише 20 років.
Василь Любуня й сам захищав Україну, а сина змалечку вчив любити свою країну та берегти близьких.
Я не скажу, що він був відмінником, янголом у школі. Це був хлопчина, хуліган, вчився посередньо. Але він змалечку був патріотом, змалечку любив свою країну. Я його найбільше навчав, що потрібно любити свою державу, захищати свою землю, свою родину, — додає ветеран.
Для батька ім'я сина на шкільній стелі — можливість зберегти пам'ять про нього для наступних поколінь. «Людина живе, доки її пам'ятають», — каже Василь Любуня.
Ліцей №12: 18 імен на шкільному подвір'ї
У ліцеї №12 пам'ятний знак присвятили 18 полеглим випускникам.
Пам'ятний знак на шкільному подвір'ї стане священним символом незламності та мужності, уособленням високої ціни нашої свободи, боротьби за суверенітет і незалежність України, а також вічним нагадуванням про героїчний подвиг випускників ліцею, які віддали своє життя за майбутнє рідної держави, — наголосила директорка ліцею Олена Вітюк.
Ліцей №18: льотчик і «Буде Україна»
У ліцеї №18 увічнили імена одинадцяти випускників. Серед них — льотчик Ігор Хмара, який захищав українське небо з 2014 року. Його мати Лариса розповідає, що 19 травня син загинув біля Соледара, повертаючись після виконання бойового завдання.
Син настільки любив небо… На жаль, він там залишився, — говорить Лариса Хмара.
Катерина Басовська, мама полеглого випускника Володимира Басовського, згадує слова, які чула від сина під час нечастих розмов із фронту: «Буде Україна. Україна буде». Він став на захист держави у 2015 році, а з початком повномасштабного вторгнення повернувся до війська. Попри хворе серце, залишався на передовій. Життя Володимира обірвалося біля села Тоненьке, йому було 49 років.
Ми дуже хочемо і дуже віримо в те, що наші випускники, кожна дитина, яка буде виходити з цього навчального закладу, назавжди запам'ятає імена тих, завдяки кому вони проживають своє життя, — каже директорка ліцею №18 Катерина Поджаренко.
Ліцей №34: бібліотека в пам'ять про сина
У ліцеї №34 на стелі закарбували дев'ять імен. Олександр Гончарук став першим випускником закладу, який загинув на війні. Його мама працювала тут бібліотекаркою, а після втрати сина батько допоміг облаштувати сучасну шкільну бібліотеку.
Батько вирішив, щоб пам'ять про сина залишилась у нашому ліцеї, — розповідає директорка Оксана Войтко.
Серед увічнених — волонтер Ігор Рябоконь, який возив військовим продукти та автомобілі. Його життєвим гаслом було: «Як не на війні, то для війни».
Людмила Козлюк, мама Олега Козлюка, який зник безвісти під час бойового завдання на Курщині, згадує, як просила сина залишитися: через порушення зору та цукровий діабет вона потребувала його допомоги. Син відповів: «Ні, мамочко, я піду тебе і Україну захищати». Жінка досі чекає на нього. «Я вважаю, він живий», — каже мати.
Чиї імена увічнили
- Ліцей №9: Володимир Любуня, Анатолій Матвєєв, Євген Кугук, Віталій Кисельов, Володимир Карпусь, Ілля Жабіцький, Олег Степанюк, Дмитро Мартиновський, Сергій Віт, Олександр Кривий, Владислав Галуза, Юрій Зелений.
- Ліцей №12: В'ячеслав Ходаківський, Віталій Багрій, Вадим Бондар, Роман Джураєв, Андрій Липовецький, Вадим Татарчук, Руслан Ружицький, Олексій Крук, Сергій Туртуряну, Володимир Калиновський, Микола Афанасьєв, Олександр Іванюк, Дмитро Пясецький, Руслан Флячук, Сергій Ростківський, Вадим Товпіщук, Сергій Фадєєв, Олександр Кушнір.
- Ліцей №18: Ігор Хмара, Володимир Басовський, Богдан Вавілов, Вадим Кондратюк, Євгеній Маслюк, Анатолій Мельник, Костянтин Пономаренко, Вадим Голубенко, Іван Черешневий, Дмитро Козак, Андрій Перожик.
- Ліцей №34: Олександр Гончарук, Денис Кубраков, Олександр Долінський, Богдан Микуліч, Євгеній Дерев'янко, Ігор Рябоконь, Максим Блащук, Владислав Шикір, Олег Козлюк.
Раніше у Вінниці вже прощалися із 20-річним штурмовиком-нацгвардійцем Володимиром Любунею, який віддав життя у бою за суверенітет нашої держави. Пам'ять про кожного полеглого воїна залишається важливою частиною виховання молоді та історії усієї громади.
Водночас вшанування подвигу воїнів триває не лише в обласному центрі — систематично відкривають меморіальні дошки й у навчальних закладах Вінниччини. Такі ініціативи допомагають зберегти подвиги земляків для наступних поколінь.
