У Вінниці презентували книгу «Український Геродот з Верхньодніпровська»
«Український Геродот з Верхньодніпровська»: у Вінниці презентували книгу про українського публіциста, фейлетоніста, поета, літературного критика, діяча Української Народної Республіки Дмитра Івашину.
Про це 8 січня інформують у Вінницькій бібліотеці ім.Отамановського.
В читальній залі обласної книгозбірні відбулася презентація книги «Український Геродот з Верхньодніпровська» за участі автора-упорядника Євгена Безуса, письменника, члена Національної спілки письменників України, лауреата низки престижних всеукраїнських і міжнародних літературних премій, - йдеться у повідомленні.
Видання присвячене поверненню із забуття постаті Дмитра Івашини, відомого як Геродот, – українського публіциста, фейлетоніста, поета, літературного критика, діяча Української Народної Республіки.
Автор-упорядник видання розповів про процес збирання та упорядкування матеріалів для створення книги, поділився спогадами про свій творчий шлях і теплими історіями про перебування у Вінниці.
Матеріали книги стануть корисними для всіх, хто бажає пізнати історичні та політичні реалії боротьби українських патріотів в еміграції за незалежність і волю України.
Український «Геродот»
Дмитро Івашина «Геродот» — військовий і громадський діяч, журналіст, поет, редактор, головний референт преси Міністерства преси та пропаганди УНР, голова Українського комітету ім. Симона Петлюри, член Союзу українських журналістів і письменників на чужині (Прага, 1939).
Народився у Верхньодніпровську на Січеславщині. Закінчивши народну школу в селі Сергіївці, вступив до третього класу шестикласної міської школи, яку через переїзд із батьками до Кременчука закінчив екстерном. Аби допомогти родині, покинув навчання в реальній школі й подався працювати в газетах («Приднепровский голос» (Кременчук, 1907), «Кременчугский голос», «Кременчугское слово», «Днепр», «Южанин», «Полтавская речь», «Полтавский день», «Южний край», «Харьковская вечерняя газета» та інші). Мобілізований до російської імперської армії (1914). Революційні події 1917 року зустрів на Румунському фронті у складі 6-ї російської армії. На І військовому з'їзді — член комітету від 3-ї стрілецької дивізії.
Увійшов до складу ініціативної групи зі скликання І Українського військового з'їзду 6-ї армії, на якому обраний членом Української армійської ради. У листопаді 1917 після II військового з'їзду разом з усією українською групою вийшов з армійського комітету через те, що «більшість армійського комітету складалася з большевиків».
Переїхавши до Одеси у травні 1918, працював у редакції українського тижневика «Село». У серпні 1918, переїхавши до Києва, працював у виданнях «Відродження» та «Українська трибуна». Під час наступу армії Денікіна прорвався через два фронти до Кам'янця, де працював у газеті «Україна». Після звільнення Києва українсько-польським військом працював у газеті «Громадське слово».
У травні 1920 разом зі співробітниками газети «Україна» виїхав до Проскурова (нині Хмельницький), тоді до Польщі, а потім із працівниками «Українського слова» — до Кам'янця-Подільського (жовтень 1920). За місяць евакуювався до Польщі разом з урядовими установами. Після переїзду до Румунії (червень 1921) — секретар Громадсько-допомогового комітету української еміграції в Румунії та член ощадно-позичкового українського товариства «Згода». Проводив Шевченківські вечори для українських вояків, інтернованих у румунських таборах. Був прийнятий королем Румунії як представник УНР в екзилі.
Окрім згаданих газет, публікувався також у виданнях «Тризуб» (Париж), «Українська нива», «Син України», «Рідна мова» (всі — Варшава), «Народна справа» (Тарнів) і «Хліборобська правда».
У Бухаресті закінчив Вищу школу документальних і адміністративних наук. Входив до складу керівництва Товариства бувших вояків Армії УНР у Румунії.
Дмитро Івашина брав активну участь у культурному житті еміграції. Видав поетичну збірку «Тернистий шлях». Організовував і проводив заходи до Шевченківських свят. На цих заходах декламував вірші Тараса Григоровича, інших авторів. Та й свої – теж. Мав акторські здібності. Часто-густо як актор брав участь у театральних постановках українських авторів.
Визначна його роль була також в організації та проведенні розвідувальних заходів на теренах окупованої України.
Нагадаємо, у Вінниці презентували книжку «Над Собом пісня дзвінко лине. Яскраві сторінки історії культури Іллінеччини». Це – 112 випуск серії книг-історій сіл і міст «Моя Вінниччина». Авторами книжки стали Михайло Каменюк та Володимир Іжевський.
