У Вінниці діє виставка до 1037-ї річниці Хрещення України – Русі “Молитви до Богородиці”
Відкрилась виставка з фондової колекції Вінницького обласного краєзнавчого музею до 1037-ї річниці Хрещення України – Русі “Молитви до Богородиці”. Відвідувачі зможуть її переглянути до 6 серпня.
Про це інформують у самому музеї.
На виставці представлена невелика частина колекції іконопису Вінницького обласного краєзнавчого музею, яка представляє різні конфесійні громади Східного Поділля, - йдеться у повідомленні.
Вся християнська Україна впродовж своєї історії жила й живе в атмосфері глибокої віри в заступництво Матері Божої. Згадаймо, що Десятинна церква, яку збудував в Києві князь Володимир першою (989-996 рр.), була присвячена Успінню Пресвятої Богородиці, як і церкви надалі у багатьох місцях України. Особливий «етнорелігійний статус» культ Богородиці набув у часи, коли матір Божа була визнана покровителькою та заступницею українського козацтва. Церкви доби українського бароко ХVІІ – ХVІІ ст. зводилися на честь Покрови Пресвятої Богородиці, навіть склалася особлива іконографія Богородиці, яку називають «Козацька Покрова», де вона зображена поряд із діячами української історії.
З перших століть християнства сформувались основні сакральні зображення Богоматері, у яких вона символізує різні свої іпостасі: Провідниця (Одигітрія), Умиління (Елеус), Заступниця (Оранта), Неопалима Купина, на Троні і в Славі, покровителька держав і народів, заступниця кожного вірянина. Ікони, які прославилися як чудотворні, поширювалися у численних повтореннях як вправних іконописців, так і народних малярів. У межах іконописного канону, який все ж зазнавав певних трансформацій у часі, існувала потужна народна течія.
Як зауважує Дмитро Степовик – з XVII ст. «народна ікона … з її уявленням про зовнішність святих вплинула, і досить сильно, на подальший розвиток професійного ікономалювання в Україні, пришвидшила процес іконографічної українізації…».
Справжнього злету зазнало у добу українського бароко мистецтво іконостаса, у ярусній побудові якого існував ряд «празникових» ікон, частина сюжетів була присвячена подіям життя Богородиці. Ікона з колекції Вінницький обласний краєзнавчий музей займала місце у празниковому ярусі іконостаса і поєднує два сюжети «Богородичного» циклу – «Різдво Богородиці» і «Введення у храм». Твір є ще одним аргументом того, що мистецтво українського бароко розвивалося в лоні загальноєвропейських тенденцій. Поширеним сюжетом було «Благовіщення», який можна побачити на виставці і в академічній, і в фольклорній інтерпретації.
Сюжет ікон «Коронування Пресвятої Богородиці» безпосередньо пов’язаний із святом Успіння. На них зображено Богоматір відразу після вознесіння на Небеса, де вона коронована Триєдиним Господом. Таким чином, Богоматір прославляється як Цариця Небесна.
Композиція отримала своє поширення в Україні в XVIII – початку XIX ст., в тому числі на теренах Східного Поділля: особливо цікавою є сцена коронування з невеликим «оркестром» янголят, що грають на музичних інструментах.
Нагадаємо, у Вінницькій міській раді відкрили виставку «Жива. Малюю серцем». В експозиції представлено 22 глибоко емоційні картини, створених вінницькими матерями та дружинами полеглих українських воїнів.
