Таємниці скельного храму та магія глини: чому село Буша називають найзагадковішим в Україні

У цьому дивовижному місці з неймовірними краєвидами прикордонного Поділля сама земля дихає історією. Село Буша на Ямпільщині вважається сакральним серцем України, де на невеличкому клаптику території зійшлися пласти трипільської культури, середньовічні оборонні споруди та сучасна містика.

Про це інформує ВІТА ТБ.

Державний історико-культурний заповідник Буша офіційно створили у серпні 2000 року задля збереження унікального комплексу археологічних, архітектурних та історичних пам'яток, що збереглися тут від IV тисячоліття до нашої ери і до XIX століття, — йдеться у повідомленні.

Територія заповідника — це справжнє нашарування пластів історії: дохристиянської та язичницької діб, часів козацтва та визвольних війн. Місцеві мешканці дбайливо збирають та відновлюють рідні серцю українські традиції. Головна хранителька місцевих скарбів пані Ірина разом із колегами щоденно відкриває для відвідувачів нові сторінки Буші.

Така земля не може бути енергетично сильною, тому що в нас є всім відомий скельний храм, аналогів якому немає у світовій культурі.

Він притягує безліч людей: туристів, митців, художників і письменників. Ці люди приїжджають з позитивними намірами, залишають частинку своєї енергії, і вона накопичується. Нам стає легше дихати, легше розмовляти, тому що подібне притягує подібне. Буша притягує прекрасних майстрів, закоханих у цей край.

Скарби скельного храму та Гайдамацького яру

Найбільшим магнітом заповідника є скельний храм, барельєф якого не має аналогів у світі. Науковці досі ведуть дискусії щодо дати його створення: одні припускають дохристиянські часи, інші датують споруду VII-IX століттями. На барельєфі зображена вагітна жінка на колінах, перед якою стоїть священне дерево дуб — символ трьох світів.

Унікальність пам'ятки підкреслюють такі деталі: коріння дуба символізує підземний світ, стовбур — людський, а гілки — небесний. На дереві сидить півник, який пробуджує сонце. Зображення оленя уособлює Дажбога, який допомагає людям, що заблукали, знайти свій шлях. Залишки жертовників датуються V-I століттями до нашої ери, що підтверджує статус давнього духовного центру.

Ще одним енергетично потужним місцем є Гайдамацький яр. Тут розташовані так звані камені волхвів, куди приходять для медитації, відновлення та налаштування на особливі енергетичні потоки. Дехто з відвідувачів стверджує, що в цьому місці відкривається яснобачення та приходять особливі послання.

Історія героїчної оборони та музейні експозиції

Вище на пагорбі височіє замкова вежа XVII століття — вціліла частина велетенського замку гетьмана Яна Замойського. У ті часи Буша була одним з найбільших міст Поділля та визначним форпостом. В історію вона увійшла завдяки героїчній обороні 1654 року проти польських військ, коли містяни та козаки обрали смерть, але не здалися ворогу.

Сьогодні заповідник пропонує відвідати різнопланові локації:

• музей археології, де зберігаються артефакти віком 6 000 років;
• археологічний розкоп, датований 4200 роком до нашої ери;
• художній музей, створений у приміщенні старої пекарні;
• етнографічний музей у справжній глиняній хаті Поділля.

У художньому музеї експонуються роботи майстрів з усієї України. Тут виставляють свої вироби ткалі та художники. Етнографічний осередок, своєю чергою, став центром гончарства після того, як стару хату відреставрували та наповнили автентичними речами.

Мистецьке відродження та магія глини

Цього року Буша знову зібрала творчих людей на пленер Подільський оберіг. Протягом тижня майстри з різних куточків країни творили просто неба. 

Глина має бути такої консистенції, як тісто. Вона має бути тугенькою, не сильно м’якою, бо інакше швидко розмокне на крузі від водички і не триматиме форму. Треба докладати сили, щоб розім’яти всі згустки, аби матеріал став однорідним, інакше виріб буде розцентровуватися. Основна енергія гончарства — це спокій, адже глина дуже тактильна і насправді розслабляє, — розповідають майстри.

Пленер, що проводиться з 1986 року, за останній час перетворився на різноплановий фестиваль. Він об’єднав під своїм крилом не лише каменотесів, а й гончарів, ткаль, вишивальниць та художників. Цього року учасники пленеру передали свої перші зароблені кошти на боротьбу з відкриттям кар’єру поблизу заповідника, а також проводили безкоштовні майстер-класи для ветеранів та внутрішньо переміщених осіб.

Буша — це не просто точка на карті, а цілий світ, що включає гору Лисківку з рідкісними рослинами та козацьке кладовище зі старовинними кам'яними хрестами. Це місце, де гості відчувають перезавантаження та торкаються вічності.

Нагадаємо, представники компанії, яка виграла тендер на видобуток корисних копалин біля історико-культурного заповідника Буша, оскаржуватиме у суді рішення Вінницької облради.