«Раз і назавжди відірватися від московської цицьки»: Віктор Бронюк про ціну незалежності
Про ціну незалежності, унікальний дух Вінниці та важливі історичні паралелі розповів почесний громадянин міста, фронтмен гурту «ТІК» та директор Вінницької обласної філармонії Віктор Бронюк. Сьогодні значення Дня Незалежності українці відчувають гостро як ніколи, адже виборюють свободу щодня.
Про це у спецефірі до Дня незалежності інформує ВІТА ТБ.
За словами Віктора Бронюка, за час повномасштабного вторгнення більшість українців переоцінили поняття миру. Музикант згадує, як нещодавно до нього у гості приїжджали друзі з Києва, які зізналися, що вперше за тривалий час змогли просто виспатися. Сьогодні найбільше бажання для кожного — це повернення до спокійного життя, де можна просто милуватися зоряним небом, не відстежуючи траєкторії ворожих ракет чи «шахедів».
Пророцтво з минулого та відновлення державності
Історик за фахом, Віктор Бронюк згадує знакову подію з років свого студентства. Під час семінару в Університеті Шевченка один із поважних науковців сказав майбутнім історикам пророчі слова: «Гарні ви хлопці, але вам ще доведеться воювати за свою незалежність». Тоді він пояснив здивованій молоді, що кожна нація мусить сплатити власну ціну за свободу, аби навчитися берегти та цінувати те, що має.
Співак наголошує: Україна у 1991 році не просто отримала подарунок, а саме відновила свою незалежність, адже вже мала повноцінну Українську Народну Республіку, яка брала участь у Паризькій мирній конференції. Проте ворожі сусіди століттями намагалися знищити цю історичну пам'ять, оскільки відновлення української державності ставить хрест на існуванні російської імперії.
Чому не можна вірити ворожим гаслам?
Віктор Бронюк застерігає, що нинішні події багато в чому повторюють трагедію, яка відбулася понад 100 років тому. Тоді Україна також мала власну армію, лідерів та державу, але внутрішні чвари завадили зберегти свободу. Цим скористався ворог, пообіцявши заманливі, але фальшиві блага — «землю селянам, заводи робітникам» чи «шмат гнилої ковбаси», як писав Тарас Шевченко. Повіривши у ці гасла, українці згодом отримали Голодомор та фізичне знищення нації.
Мене сьогодні добиває, коли молодь починає розповідати про «хороші радянські цінності», бо їм так бабця розказала, — ділиться думками Віктор Бронюк.
Він зазначає, що в тоталітарній радянській системі не було нічого корисного, чим можна пишатися. Зокрема, репресії торкнулися і родини Бронюка: його прадіда відправили до таборів за 16 кілограмів зерна через донос двоюрідного брата.
Музикант закликає методично викорінювати ментальний корінь «совка», щоб знову не втратити державу.
Розмова на вінницькому ринку
Бронюк ділиться життєвим спостереженням із розмови на одному з ринків Вінниці, який він вважає найбільш демократичним місцем для обговорення суспільних настроїв. Перехожий запитав його думку про те, що «пора вже якось закінчувати війну».
А ви її починали, щоб закінчувати? Раніше якось жили, а я не хочу «якось» жити. Хочу раз і назавжди відірватися від тої московської цицьки і поставити на них хрест, — відповів музикант.
Він додає, що ворог активно використовує втому людей, поширюючи через «п'яту колону» та сплячі елементи зневіру і наративи на кшталт «какая разница». На переконання Бронюка, саме мова є критично важливою, і закиди про двомовність мають просту відповідь: хочете дві мови — вивчіть спершу українську.
Покоління, що будуватиме майбутнє
Протягом літа гурт «ТІК» провів велику кількість концертів просто неба. Найбільше Віктора Бронюка надихає те, як тисячі молодих людей в один голос співають фінальну пісню «Любити Україну» та рядок: «Я не емігрант, я маю батьківщину, і я не боюся вголос сказати: так, я люблю Україну».
Митець впевнений, що робота з молоддю є стратегічним завданням для держави, адже саме цим хлопцям та дівчатам доведеться відбудовувати країну після війни. Україна, що довела всьому світові свою силу та здатність захищати власне, має чітко визначити свій європейський вектор розвитку та покроково рухатися до мети.
Вінниця — це згуртований тил
Як очільник благодійного фонду «Подільська громада», Віктор Бронюк відзначає надзвичайну згуртованість вінничан. Мешканці міста неодноразово демонстрували дивовижну самоорганізацію і під час пандемії ковіду, і з початком великої війни.
Вінничани сьогодні мають відносно комфортні умови проживання порівняно з прифронтовими містами. Проте цей спокій є приводом не для розслаблення, а для активної роботи: кожен мешканець має щодня підтримувати Збройні сили України, волонтерські рухи та робити навіть невеликі, але корисні справи задля спільної перемоги.
