Понад 40 бійців у лицарських обладунках з'їхалися до Вінниці в пам'ять про Героя Небесної Сотні Максима Шимка
Центр Вінниці поблизу історичної вежі знову сповнився передзвоном криці та атмосферою середньовіччя. Відбувся дев'ятий лицарський турнір пам'яті вінницького реконструктора, воїна та Героя Небесної Сотні Максима Шимка.
Про це 5 листопада інформує ВІТА ТБ.
Турнір традиційно присвятили дню народження захисника, який той мав би відзначати 21 жовтня. Максим Шимко, Герой Небесної Сотні, щиро захоплювався середньовічною епохою: вбачав у лицарському русі високу естетику, шляхетні традиції та гармонійне спортивне мистецтво. Його життя обірвалося на Майдані в лютому 2014 року, але дитяча мрія продовжує жити завдяки зусиллям його матері Зої Кузьменко, рідних, друзів та побратимів.
У нашого Максима було дві дуже знакові мрії. Перше — щоб у нас проходив лицарський турнір, щоб лицарі з усієї України з'їжджали до нас у Вінницю і тут проходили такі бої масштабні. А друге — у нього була така мрія, щоб на Замковій горі побудували замок, і там були оті бої, щоб з усього світу лицарі з'їжджали до нас і місто від того заробляло великі кошти, бо це дуже масштабно. І от вже дев'ятий рік у нас проводяться лицарські бої у Вінниці, — розповіла Зоя Кузьменко.
Захоплення історією було глибинним: Максим досліджував минулі епохи до найменших дрібниць. Під час Революції Гідності його розповіді про стародавні часи зігрівали побратимів у холодні барикадні ночі.
За словами Зої Кузьменко, хлопці на Майдані навіть прагнули потрапити в чергування саме з Максимом, адже він знав на пам'ять безліч історичних деталей — аж до того, що сказав Одін своїм дітям чи як діяв Локі.
Хто організував турнір і хто змагався
Ініціатором змагань стало вінницьке історичне товариство «Аркона». Перші турніри разом із Зоєю Кузьменко організовувала вінницька археологиня та реконструкторка Ольга Грабовська, яка нині зі зброєю в руках боронить Україну на Сході. До організації долучилися колеги та побратими.
Один з шанувальників турніру, боєць Національної гвардії України та IT-фахівець у цивільному житті Максим Обрізан, підкреслює культурно-просвітницьку й фізичну цінність змагань:
Особисто для мене це непоганий спосіб розвантажити голову від буденних задач... Це фізичне навантаження, яке досить непогано для мого організму. А плюс це зустріч зі знайомими, які теж займаються фехтуванням, і, можна так сказати, якась дещо культурно-просвітницька діяльність, бо люди, які дивляться на це все, підходять, цікавляться. Ти їм розповідаєш якісь цікавинки про обладунки, про зброю тих часів. Ми започаткували традицію проводити турнір на честь Максима Шимка. І так згодом все більше і більше з кожним роком учасників підключалися. Найбільший турнір ми зробили з дводенною та концертною програмою у 2019 році у доковідні часи, і тоді була найбільша кількість учасників, — розповів Максим Обрізан.
Попри воєнний стан, дев'ятий турнір зібрав понад 40 бійців із Вінниці, Києва, Одеси, Житомира, Луцька, Львова та інших міст. Спортсмени змагалися в дуельних номінаціях «Щит-меч» і «Довгий меч», а також у групових боях 3х3 та 5х5.
Лицарський спорт в Україні держава офіційно визнала з 2016 року. Він вимагає від спортсменів високої самодисципліни, а повний комплект обладунків важить від 15 до 30 кілограмів. Бій проходить за чіткими правилами безпеки:
- суворо заборонені колючі удари;
- не можна бити в незахищені ділянки;
- у масових номінаціях заборонено завдавати ударів у ділянку хребта.
Якщо між деталями обладунку є прозір, бійця не допускають на бій, доки не усунуть недоліки.
Жінки в обладунках і спростування міфів
Особливою окрасою турніру стала участь жінок-бійців, які демонструють високу витривалість і гартують характер нарівні з чоловіками. Одна з учасниць, яка долучилася до лицарського руху у 2024 році, розповіла про свій шлях у цей спорт і руйнування стереотипів:
Чоловікам подобаються жінки в обладунках, але вони занадто їх романтизують, тому що насправді жінка в обладунках — це не вигадана діснеївська принцеса. Це жінка, яка може доволі сильно й витривало щось робити, — розповіла одна з учасниць турніру.
Психологічне розвантаження для військових
Чимало учасників лицарського руху сьогодні захищають Україну в лавах Збройних Сил. Для воїнів, які приїздять на турнір у короткострокові відпустки чи під час ротацій, можливість одягнути сталеві обладунки й зустріти давніх друзів стає важливим елементом розвантаження та психологічної реабілітації.
Організаційну та суддівську колегію дев'ятого турніру очолив військовослужбовець, керівник житомирської школи фехтування Василь Назаров. Він підставив плече вінничанам, бо більшість організаторів із клубу «Аркона» зараз на фронті:
Це досить специфічний цікавий спорт, який поєднує в собі дуже багато організаційних моментів, дисципліну... ти можеш подорожувати, знайомитися з новими людьми, змагатися. Враховуючи, що я військовий, це й певне лікування ПТСР, бо так голова переключається на цивільне життя, — пояснив Василь Назаров.
Благодійний ярмарок і допомога фронту
Турнір поєднав спортивну частину з масштабною благодійною місією. Поруч працював ярмарок крафтярів та майстрів хендмейду: відвідувачам пропонували середньовічні смаколики, гарячий чай, авторську кераміку та прикраси. Один зі співорганізаторів ярмарку зазначив:
До заходу долучилося дуже багато людей і організаторів. Я саме займаюся ярмарком крафтовиків і хендмейдерів. Намагалися дотриматися історичного стилю: у нас облаштовано три суто середньовічні столики, а інші майстри показують свої вироби. Для мене це обов'язок — не дати цьому руху зникнути у Вінниці, продовжувати діло «Аркони», бо більшість старших членів клубу зараз у війську. Знайти те, що приносить радість і світло в життя, дарувати це іншим і тягнутися одне до одного, — зазначив співорганізатор ярмарку.
Усі кошти, зібрані під час ярмарку та благодійних внесків відвідувачів, Зоя Кузьменко особисто спрямовує на потреби військових підрозділів. За її словами, раніше допомогу надавали 3-й окремій штурмовій бригаді, бригаді «Червона Калина» та воїнам-лицарям на передовій, реагуючи на всі актуальні запити захисників.
