Кожен другий актор — ветеран, чи військовий: Барський аматорський театр святкує десятиріччя

Барський міський художній аматорський театр відзначає десять років від заснування. За цей час він став на Вінниччині простором мистецької реабілітації: поруч із цивільними барчанами на сцену виходять ветерани, військові та їхні рідні.

Про це 30 вересня в програмі «Один день» на телеканалі ВІТА ТБ повідомив директор театру Роман Григор'єв.

Ідея виникнення театру вперше з'явилася у міського голови Бару Артура Цицюрського, який звернувся до нашої режисерки Ірини Дєдової. Ми розпочали не з оргкомітетів, протоколів чи статутів, а просто з вистави і з оголошення відкритого кастингу для всіх охочих, — розповів Роман Григор'єв.

Колектив з'явився у 2016 році: тодішній міський голова Бару Артур Цицюрський запропонував ідею режисерці Ірині Дєдовій, і разом із директором Романом Григор'євим вони заснували театр. Попри скорочену назву «Барський МХАТ», з однойменним московським закладом він не має нічого спільного — абревіатура означає «Міський Художній Аматорський Театр».

Більшість акторів не мають профільної театральної освіти, але це не заважає їхнім творчим успіхам. Для учасників театр — це спільнота з власними правилами й кодексом честі, де разом навчаються, творять і дружать.

Ветерани на сцені

Мистецькою реабілітацією ветеранів театр системно займається з 2019 року. Тоді колектив звернувся до ветеранських організацій і провів відкритий кастинг. Нині близько половини трупи становлять ветерани, члени їхніх сімей та військовослужбовці.

Це якраз був той період, коли на сході держави тривала антитерористична операція. Ми як мистецький колектив, розуміючи вагу та роль наших захисників і те, що вони дають нам можливість творити рідною мовою на своїй землі, вирішили зробити для них те, що вміємо найкраще — допомогти саме мистецтвом, — пояснив Роман Григор'єв.

Один із ветеранів-акторів порівнює свою участь у виставах з особистим викликом.

Участь у цьому проєкті для мене — як боротьба: з одної сторони стоїть довіра директора Романа Григор'єва і режисерки Ірини Дєдової, і я борюся. Для мене це виклик, я стараюся доказати сам собі, що зможу. Коли граю на сцені, отримую задоволення, і в мене з'явилися нові друзі та знайомства, — поділився він.

Казки «На вушко» та радіовистава

У репертуарі театру — класичні постановки:

• «100 тисяч»;
• «Фараони»;
• «Біда від ніжного серця»;
• «Мартин Боруля».

За підтримки Українського культурного фонду колектив також створив аудіопроєкти. У межах проєкту «На вушко» ветерани озвучили 35 дитячих казок, серед них «Лисичка і журавель» та «Хитрий півень», «Лисиця та їжак». Записи увійшли до двох аудіоальбомів, які в мережі набирають сотні тисяч переглядів. Звукорежисером проєкту став Олександр Дєдов — військовий і учасник бойових дій.

Наші військові, які записують аудіоказки, їдуть на ротацію, а їхні діти можуть слухати ці казки навіть тоді, коли батьки перебувають за тисячі кілометрів, — зазначив Роман Григор'єв.

Крім того, театр випустив першу радіовиставу «Хто сміється, тому все минеться» та працює над проєктом «Театр рівності», у якому грають незрячі актори.

Гастролі та аншлаги

Барські актори виступають далеко за межами свого міста. Ще під час антитерористичної операції вони гастролювали в Маріуполі, Слов'янську та Сєвєродонецьку. Після початку повномасштабного вторгнення «Мартин Боруля» з аншлагами пройшов у Харкові, Полтаві та Чернігові — у Полтаві виставу дивився повний зал на 700 місць.

Попри аматорський склад, до якості вистав у театрі ставлять високі вимоги.

Наше гасло: глядач, сидячи в залі, не має думати про те, хто на сцені — ветеран, незрячий чи представник іншої категорії. Він має бачити історію та персонажа, і тільки після фінальної дії актор може зняти маску, — підсумував Роман Григор'єв.

Десятиріччя для колективу — лише початок: попереду нові вистави, гастролі та аудіокниги.